Через кого?

Шановний читачу, Ви зайшли на цю сторінку, оскільки Вам припала до душі одна або декілька з моїх робіт: ймовірно, книг. Дякую за увагу!

Не виключено, що Ви зможете надати безпосередню підтримку моїй роботі.

Ми живемо у відкритому суспільстві. І часом перед тим, хто хоче зробити для нього щось гідне і потрібне – зокрема, для відкриття нових знань, а також їх розповсюдження – постає питання: через кого знайти людину, у співпраці з якою це здійснити? Мова йде про три напрямки праці вченого та автора: викладання, просвіта через засоби масової інформації, дослідження. Зі зрозумілих причин це важливо робити на Заході: крім іншого, рух слідом сонця підсилює і роботу в Східній Європі та на пострадянському просторі. Всі публікації, що виходять англійською та німецькою, я дублюю російською та українською, до того ж частина моїх книг, статей і виступів з'являються тільки на східнослов'янських мовах.

Детальніше торкнемося всіх трьох напрямків.

1) Викладання – не просто поширення знань, але також і частина дослідження. Студенти ставлять питання, висувають ідеї та припущення, заперечують, повідомляють маловідому інформацію. У бесідах з учнями народжуються, або, як мінімум, шліфуються майбутні книги, статті, інтерв'ю та доповіді.

Тому було б чудово, якби ви поговорили з тими вашими знайомими, хто спілкується зі вхожими в західні університети людьми, щоб вони, своєю чергою, відправили листа електронною поштою на адресу, що закінчується, скажімо, на «.edu», «.at », «.ca », «.il », «.uk», або навіть «.de ». У житті так буває, що колеги, які перебувають на різних поверхах однієї й тієї ж будівлі, не знають, що потрібні один одному. Може, вони й захочуть посилити свою установу – на обмежений або тривалий час – доцентом з дипломом педагога, міжнародним ім'ям і досвідом університетського викладання в Петербурзі та Потсдамi. Там у мене був договір на півтора року. Короткострокові контракти в академічній сфері – німецька особливість.

Контакти в дослідницьких центрах, інститутах і університетах можуть бути вкрай корисними й для просування в наступних двох напрямках.

2) Потихеньку наближається до чверті століття мій досвід співпраці з російсько- і україномовними ЗМІ – найрізноманітнішими, включаючи телебачення. Наприклад, на RTVi я кілька років виступав в ток-шоу «Країна і люди». Його організатори використовували мене як природну противагу «бувалому» путінському солов'ю на ім'я Олександр Рар.

Тож чому не спробувати знайти й в західних мас-медіа редакторів, готових друкувати новаторські науково-популярні та публіцистичні тексти? Пошукати ведучих, які не проти освіжити ефір черговим голосом або особою? Можливо, найкраще питати про це знайомих журналістів, адже вони часто спілкуються з людьми, хто працює в гуманітарній сфері.

У мене є, що конкретно запропонувати тим, хто готовий розглядати надіслані матеріали та заявлені теми по суті.

Далеко не всі західні ЗМІ замуровані від народу наглухо у вежі з моржевої кістки. Наприклад, peer review журнали багато хто бачить як зліпок вузького кола обмежених людей, називаючи «блат ревю». Існує поширене уявлення: вони вражені кумівством, довгою і чіпкою рукою Кремля, його архівними дверима, відсталістю і тяганиною, наративним дискурсом (словоблуддям), звичайною некомпетентністю, іншими подібними явищами, а анонімні рецензенти у своїх судженнях по-справжньому незалежні – хто від порядності, хто від розуму. Але не можна всіх стригти під один гребінець. Я знайшов вже чотири солідні видання, де можу друкувати свої статті, причому без цензурних вторгнень у зміст. І відшукав самостійно.

https://fu-berlin.academia.edu/AlexanderGogun

Тому можливо, що з вашою допомогою, а головне, за сприяння ваших знайомих і їхніх колег вдасться вийти й на тямущих і чесних редакторів або ведучих. Істина не любить тишу, яку, як говорить народна мудрість, люблять ...

3) ...Гроші, потрібні для досліджень. Останні – основа роботи вченого. Для появи книг, статей і доповідей найбільш важливі архівні дослідження, в тому числі тривалі відрядження. Крім того, бажано оплачувати не тільки копіювання в архівах, але й працю архівістів – залучених фахівців з пошуку документів. Треба виписувати журнали, придбати книги, час від часу купувати новий комп'ютер, іншу оргтехніку, витратні матеріали, а також наймати асистентів для того, щоб вони впорядкували зібраний матеріал, провели первинний відбір (витратну за часом чорнову роботу). У ряді випадків вкрай корисне сприяння перекладачів, щоб вони допомогли зрозуміти сенс того чи іншого тексту, на ще поки що не вивченій мові. Ну, і, звичайно, гроші потрібні для того, щоб про них не думати, витрачаючи дорогоцінний час на спроби їх добути, а жити – творити дослідження. Ви можете самі підтримати їх трудовою копійкою, а також переслати відомості про цей сайт, або подзвонити тим, у кого є в колі спілкування заможні і щедрі любителі Кліо, які тверезо оцінюють сталінізм. Не важливо, де вони живуть - в Москві або Львові, Сан-Франциско або Єрусалимі. Людей зближують не стільки мови, яких я знаю кілька, скільки загальні устремління.

Йдеться про реалізацію двох взаємопов'язаних проектів - написанні військової біографії Йосипа Віссаріоновича, а також складанні збірника статей про комуністичну експансію різних червоних режимів по всьому світу.

Буду радий пояснити будь-якому доброзичливцю, на що саме піде внесок, а за бажання відомості про це будуть опубліковані. Відкритість – страховка від непорозумінь. Проте, інші вважають за краще конфіденційність – її забезпечити ще простіше.

Головне – знайти однодумців, налаштованих на переговори та сприяння.